Володимир Горбач: про американські санкції щодо Росії

Сенат США проголосував за законопроект щодо розширення санкцій проти Росії, розповідає політичний експерт Володимир Горбач. Причому, сенатори від республіканської і демократичної партій трактують це посилення, як відповідь на ймовірне втручання Кремля в американські вибори та в ситуацію на Близькому Сході.
Нові санкції передбачають скорочення максимального терміну кредитування російських банків до 14 днів, а компаній нафтогазового сектору – до 30 днів. Окремий абзац присвячено загрозам будівництва другої гілки газопроводу “Північний потік”, серед іншого й через те, що він шкодитиме енергетичним реформам в Україні!
Зрозуміло, навіщо це американцям – вони й самі планують постачати Європі свій зріджений газ. А щодо російських банківського та енергетичного секторів, то це називається “закручувати гайки”, але так, щоб не зірвати різьби. Бо протягом 180 днів після запровадження цих поправок міністерство фінансів має надати Конгресу доповідь про вплив посилених санкцій на суверенний борг Росії. До банкрутства Путіна доводити не хочуть, а хочуть мати його у вічному боргу перед Заходом…
Саме зовнішній борг мислиться на сучасному Заході як найкраща форма контролю. Над Україною, до речі, теж. Тобто, констатуємо, що за каденції Трампа триває та сама методологія стримування агресивної Росії, що й за часів Обами – шляхом економічних санкцій.
Але чи працюють ці санкції так, як очікували їхні ініціатори?
Як прояв морально-етичного засудження російської агресії – так, діють, переважно на власні суспільства… Як чинник обмеження ресурсів для подальшої агресії – так, працюють проти російської економіки, а значить, і проти її ВПК. Як тактичний стримуючий фактор від ескалації боїв на Україні – теж працюють, причому, і від нашого наступу теж… Бо якщо ми будемо поводитися не так, як очікує Захід, він може самостійно скасувати свої санкції проти нашого ворога.
І взагалі, антиросійські санкції – це класичний приклад асиметричної відповіді на дії порушника порядку. Але як адекватний засіб покарання за здійснені міжнародні злочини, а анексія Криму й окупація ОРДЛО є безперечно злочинами, економічні санкції не працюють. Вони не працюють як інструмент проти розширення російської агресії на інші в регіони світу, у тому числі, й гібридної війни проти самого Заходу.
Вони не працюють і як інструмент захисту України від російських диверсій. І найголовніше, вони не працюють як інструмент відновлення світового порядку й адекватного покарання агресора. Але на сьогодні це єдиний інструмент, яким не боїться користуватися Захід, навіть після приходу Трампа…
І у нового президента США ще буде можливість проявити себе на цій ниві, адже після дуже ймовірного схвалення згаданого законопроекту палатою представників Конгресу, документ відправиться на підпис президенту. Причому дуже ймовірно, що у часі це збігатиметься з робочим візитом Петра Порошенка до Вашингтона, а відтак тема санкцій стане головною під час його розмови з Трампом.
І як би вона не закінчилася, нам варто пам’ятати, що український інтерес полягає не лише в антиросійських санкціях, але й у реальних проукраїнських діях західних лідерів, яких ми хочемо бачити своїми союзниками, а вони частково цього уникають… Тож поставка Україні сучасної американської зброї, нехай навіть і за гроші, а також прямі американські інвестиції в українську економіку, матимуть не менше значення, ніж посилення антиросійських санкцій. Тому що вони діятимуть у тих вимірах, де санкції не діють…

"Виборча Україна"
Share on Google Plus