Про порушення прав людини в ОРДЛО

Ні для кого не секрет, що на території Луганської та Донецької областей зараз відбувається тотальне порушення прав людини на життя, свободу та особисту недоторканність, права вільно володіти своїм майном, права на свободу слова та інформації, повідомляє видання "Логі".
У наявності сотні випадків вбивств, захоплення людей в заручники, тортур, переслідування за політичні переконання, руйнування житлових будинків і підприємств, масові розкрадання промислових потужностей з підприємств державного масштабу і значення. При чому, верстати, конвеєри і промислові стрічки замкнутого виробництва, в тому числі і Луганського патронного заводу, як і низки інших оборонних підприємств на Сході нашої країни, вивозяться не бойовиками самопроголошених "республік", а кадровими військовими РФ через кордон до країни-агресора, що явно не свідчить про стурбованість суміжної держави у військових і промислових потребах псевдореспублік.
Незважаючи на проведення широкомасштабної АТО Україна не може забезпечити правопорядок і безпеку своїх громадян, а також дотримання прав людини на територіях, які підконтрольні терористам від ДНР і ЛНР. При цьому псевдореспублікі не є легальними сторонами військових дій, які, по суті, відбуваються в Луганській і Донецькій областях. Відповідно до українського законодавств за свої дії члени терористичних організацій ДНР і ЛНР повинні нести кримінальну відповідальність, а особи, які постраждали від їх дій, мають право на визнання їх потерпілими та на відшкодування завданої їм матеріальної та моральної шкоди.
У той же час суди і правоохоронні органи України на цих територіях не працюють і тільки ОБСЕ сліпо не помічає, що діяльність терористичних організацій забезпечується виключно Росією.
З тотальним порушенням власних прав зіткнулися близько трьох мільйонів жителів контрольованих бойовиками територій. Загальновідомим є і факт створення мережі в'язниць, в яких ув'язнених піддають жорстокому поводженню, що вже неоднократоно було засвідчено, в т.ч. і в доповіді місії ООН з прав людини, присвяченому ситуації в Україні ще від 3 червня 2014 року.
«Збройні групи встановили довільну систему правил, створили мережу місць позбавлення волі, в яких утримуються під вартою катують і піддають жорстокому поводженню, а також придушили будь-яке іншомислення. «Міністерство державної безпеки ДНР» стало головним органом, відповідальним за проведення репресивних обшуків будинків, арештів і затримань. Населення територій, контрольованих збройними групами, позбавлене можливості користуватися мінімальним захистом і основними правами і свободами», - констатували експерти ООН.
Проте, доступ до місць позбавлення волі міжнародним спостерігачам, навіть після закликів генерального секретаря ООН з прав людини Івана Шимоновича, бойовиками так і не було надано.
Вся справа в тому, що «свідчення причетності РФ до конфлікту» і «безаппіляціонное визнання Росією своєї повсюдної присутності в системі терористичних організацій» - абсолютно різні діалогові площині, а піти на офіційне визнання останніх вона поки не готова.
Тим не меньше, викрадення, затримання, акти жорстокого поводження, тортури і вбивства за участю збройних угруповань зачіпають все більшу кількість людей, що призводить до поширення атмосфери постійного страху в регіоні. Залякування і погрози стали повсюдними важелями впливу на маси, а викрадення людей з метою отримання викупу або використання викрадених в якості робочої сили для примусової праці, а також для обміну на затриманих українською владою соратників - реальними перспективами невиконання вимог бойовиків або ж кадрових російських зелених чоловічків.
У жовтні того року місія Управління Верховного комісара ООН з прав людини на Україні оприлюднила доповідь, в якому зафіксовані випадки застосування тортур і знущань над ув'язненими з боку бійців самопроголошених ДНР і ЛНР. Наприклад, в доповіді значаться факти як бійці самопроголошеної ДНР добу утримували в полоні українську активістку з міста Ясинувата. Під час перебування в полоні жінку били, погрожували зґвалтуванням і вбивством, в подальшому змусили вийти на вулицю, загорнуту в український прапор з табличкою «вона вбиває наших дітей». На вулиці дівчина піддалася побиття палицями і приниженням. Іншу жінку звинуватили в тому, що вона працювала корегувальником для артилерії української армії. Її жорстоко били, стріляли біля вух, змушували витягати руку в нацистському вітанні і кричати «зіг хайль», згвалтували і прикували наручниками до батареї на кілька днів.
Кілька волонтерів були викрадені під час доставки гуманітарної допомоги. Двох з них утримували в ув'язненні 22 дня, при цьому повідомляється, що їх били кийками, прикладами і бейсбольними бітами, об їх носи гасили недопалки, їм ламали нігті. Двох інших волонтерів утримували більше місяця, їм погрожували вогнепальною і холодною зброєю, не годували, відмовляли в медичній допомозі. Ще одного з волонтерів відвезли в ліс і наказали рити собі могилу.
Але чомусь ніхто досі не говорить про ті кричущі випадки, коли представники російсько-террористичних бандформувань змушували наших військовополонених грати в футбол головою власного товариша по службі. Втім, як без уваги залишився і винесений судом ДНР 12 лютого 2016 року перший смертний вирок і тисячі зниклих безвісти наших співгромадян.
Аналогічний сценарій ми вже могли спостерігати під час ведення військової кампанії РФ в Чечні. За твердженнями правозахисних організацій, в Чечні з 1999 року пропали безвісти до 5 тисяч осіб. Разом з тим, за даною в 2008 році оцінці Уповноваженого з прав людини в Чеченській Республіці Н.С.Нухажіева, тисячі кримінальних справ про злочини військових проти мирного населення продовжують залишатися нерозкритими. Порушення прав людини в Чечні російськими військовими - вбивства, викрадення, побиття і катування населення Чечні російськими силовими структурами, залишилися безкарними. Більшість порушень прав людини в судах Росії зовсім не були розглянуті або обвинуваченим були винесені м'які вироки. Звичайно деякі зі злочинів, скоєних федеральними військами були в підсумку розслідувані в Європейському суді з прав людини, після чого Росія виплачувала постраждалим великі компенсації, але чи зможемо ми пред'явити Росії подібний позов, або ж винуватцем сотень тисяч злочинів проти людини залишаться самопроголошені республіки, які у разі припинення підтримки з боку РФ самі швидко перетворяться у натовп оголтілих жертв російської агресії.

"Виборча Україна"
Share on Google Plus