Коли за людей говорять справи…

Важко зараз аналізувати вклад кожного українця у спільну перемогу над російським агресором. Та й не час підбивати підсумки. Їх за нас будуть підбивати нащадки, нам же залишається констатувати факти, коректувати власні думки, погляди і дії, вкотре сподіваючись на очікуваний мир, спокій і процвітання.
Кожен, хто працює в тилу, а це і волонтери, і підприємці, і прості українці-робітники, кожен, хто зараз на передовій, - армія, Національна Гвардія, добровольці, силовики, - усі з кожним днем наближають одну для усіх Перемогу, - не надуману, ідеалізовано-демонізовану доважками брехні, а РЕАЛЬНУ, - з українськими Укропами, Кіборгами, розвідниками і контррозвідниками, міліцією, рятувальниками… Роль кожного з Героїв оцінить історія, цього разу українська, де перемога буде також виключно українською!
От тільки визвольна українська війна 21 століття перетворилась на війну «гібридну», з ідеологічною інформаційною агресією, тотальною промивкою мізків східним «сусідом» та його апологетами в Україні. Т.зв. «диванні дєдиваєвалі», «кримнаші» і «намкриші» намагаються будь-що очорнити тих, хто щоденно боронить країну.
Щодня українськими патріотами та Службою безпеки України виявляються  та знешкоджуються внутрішні вороги, десятки успішних операцій щомісяця, тисячі співробітників української спецслужби пройшли через горнила війни … війни реальної, інколи невидимої і непоказної, однак неприкритої кінохронікою, війни, яку кожен збагнув розумом і серцем.
У цьому сенсі дуже дивно звучать  домисли російських прихвоснів і «п’ятої колони» Кремля про те, що на Сході, виявляється, СБУ не працює, а її керівництво ніколи не було на «східному» фронті. От тільки нагадаю просту істину: роль керівника армії, флоту чи спецслужби полягає не у тому, щоб здійснити подвиг невідомого героя у «штиковій» атаці чи закрити амбразуру кулемета. Роль керівника – не допустити бездумних «штикових», самопожертв на амбразурах, масових втрат, при цьому максимально забезпечивши як тактичну, так і стратегічну перевагу над ворогом, що, у кінцевому варіанті, й обумовлює перемогу «малою кров’ю».
Саме тому не є завданням очільника Служби безпеки України В.Наливайченка чи його заступників водити танк, БМП, будувати укріплення чи вступати у прямий вогневий контакт з терористами. Завдання керівництва, та й Служби безпеки загалом, у тому, щоби ворог не «підірвав» крану з середини, щоби танки і БМП могли вчасно сходити з конвеєрів і ремонтуватись, організовувати контррозвідувальну та антитерористичну роботу спецслужби, щоби диверсійні групи не проникали у тили, не тероризували мирне населення і не влаштовували нових терористичних «денеерів» з «еленерами».
А якщо крити фактами, то їх для цього більш аніж достатньо. У лютому 2014 року саме Наливайченко узяв на себе відповідальність і не побоявся очолити фактично обезголовлене і деморалізоване відомство … Як зазначав неодноразово діючий Голова СБУ, - «вітер гуляв коридорами»… а потім були 14 місяців кропіткої щоденної роботи – Схід і Південь «горів» сепаратизмом, анексія Криму, яка розпочалась 24 лютого 2014 року, а в реальності, задовго до цього, вимагала титанічної праці по утриманню прилеглих регіонів, провокації і терористичні загрози в Одесі, Харкові, Миколаєві, Дніпропетровську і Запоріжжі вимагали концентрації усіх сил та ресурсів … втримали, виловили, відбили чи віддали під суд … шкода, що не усе втримали і не усіх віддали, але усе й одразу буває тільки у казках.
В реальності ж Служба безпеки України першою пролила кров на Сході, коли у засідку потрапили співробітники спецслужби, саме у квітні-травні були перші загиблі і перші пораненні саме в спецпідрозділі «Альфа», серед оперативних співробітників на передовій. В.Наливайченко й інші керівники відомства неодноразово виїжджали у зону безпосередніх бойових дій, не заради «корочки учасника» чи пільг, та й не заради «всенародного визнання». Робота на передовій не потребує визнання і афішування, вона потребує уваги, концентрації і мужності.
Можна поетапно відслідкувати усі дії національної спецслужби, але лаконічно, однак із шаною і вдячністю з цього приводу висловився Президент України П.Порошенко: «Участь в антитерористичній операції України взяли понад 4 тисячі співробітників Служби безпеки, поранені 67, загинули семеро»… Добавити нічого, варто схилити голову і збагнути просту істину: за людей скажуть їх справи, якщо не сьогодні, то тоді, коли прийде час, коли «…на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі».

Share on Google Plus