Тривожні телефонні розваги

Ще якихось декілька місяців тому, анонімні повідомлення про замінування залізничних чи автовокзалів, шкіл та інших громадських місць сприймалися як недолугий жарт або дурна спроба затримати потяг чи автобус, на який не встигав пасажир, або ж жарти школярів, яким набридли уроки. Не обходилось і без «героїв», одурманених «зеленим змієм», яких тягнуло до розваг або ж вони просто не розуміли наслідків вчиненого.
Однак, ті часи вже минули. Країна, яка знаходиться у стані війни, яка щоденно втрачає своїх вояків і робить усе можливе задля недопущення терактів, що планує ворог, більше не може дозволити собі зверхнє, помірне ставлення до ідіотів, які від нічого робити створюють цілу купу неприємностей для сотень своїх співгромадян.
Тим більше, що «жартівників», бажаючих випробувати на міцність нерви правоохоронців останнім часом стало занадто багато – лише протягом останніх двох тижнів 34 рази «мінувалися» вокзали, телеканали, мости і торгівельні центри.
Виходячи з дефініції «терору», його метою є наведення жаху на громадськість, створення у суспільстві атмосфери страху і залякування, порушення комунікацій, зв’язку тощо. Відповідно, якщо задуматися над цим, то стане зрозумілим, що, по великому рахунку, не має великої різниці чи ти здійснив теракт, чи лише повідомив про замінування – обидва злочини спрямовані на одне і те саме, і перед обличчям закону ти вчинив тяжкий злочин, за який доведеться відповідати.
Нажаль, ще й досі багато хто з українців не спромігся хоча б почитати, які ж дії у нашій країні вважаються злочинними, а тому і «телефонний тероризм» багатьма сприймається як щось несерйозне, за що тебе пожурять і відпустять. Так, відпустять, але не раніше ніж через 7 років ув’язнення.
Саме так днями «догрався» мешканець Києва, який вирішив закласти «телефонну бомбу» на одному з провідних телеканалів і був затриманий правоохоронцями. Свої плани на найближчі роки він тепер буде змушений міняти.
Треба розуміти і те, що в обставинах, коли держава економить кожну копійку для потреб армії, кожний виїзд правоохоронців, МНСівців та швидких на фіктивне замінування стає неприпустимою розкішшю, бо обходиться скарбниці у 30 – 40 тис. гривень. За ці гроші можна придбати 6-8 бронежилетів для бійців, які виборюють спокійне життя для кожного з нас.
Звичайно, що окремим рядком серед списку «телефонних терористів» стоять бездумні русофіли, агенти ФСБ та зрадники України, яким начхати на майбутнє нашої держави і її народу. Значна кількість дзвінків із погрозами теракту, до речі, здійснюється або з території, яку контролюють терористи, або, навіть, з РФ. То чи варто ставити себе в один ряд із такими нікчемами? Від такого тавра вже ніколи не відмитися.
Тож, коли в черговий раз рука потягнеться до телефону аби «по-хуліганити», може слід згадати написане вище і набрати 565 – допомогти своїм, замість сприяння ворогу…

Сергій Вашнін, для "Виборчої України"
Share on Google Plus